Про комп’ютерні ігри — Ship Simulator

Одна із комп’ютерних ігор, де я найменше збочуюся — Ship Simulator. Це — симулятор судноводіння. Тобто, в ньому можна лише ходити на обраному кораблі або вільно по карті, або згідно місії. Все інше там не симулюється — тобто, красиво втопити судно, як Титанік, не вийде — воно просто, тихо побулькуючи, опуститься під воду. Іще тут убогенька графіка — враховуючи площу карти, можна пробачити, хоча кораблі можна було-б промалювати трішки краще.

Дуже мені цікаво щодо реалізму цієї цяцьки. Але ілюзій нести не буду — так само, як авіасімер не посадить реальний Боїнг, а задрот любитель Trainz чи MSTS навіть не зрушить з місця реальний ВЛ80, так само і Ship Simulator просто іграшка для тих, хто не може купити собі велику яхту не пішов у моряки.

Справедливості заради скажу, що є іще одна аналогічна іграшка — Virtual Sailor, але фізика і графіка там куди убогіша.

Отже, щоб не паритися з місіями, обираємо вільне плавання, судно за смаком та локацію. Можна ходити у відкритому океані, але там не цікаво, можна серед антарктичних айсбергів, але, зазвичай, все життя у портах. Нью Йорк, Лос Анджелес, Роттердам, Гамбург, Солент, Марсель, Сідней і ще пару якихось (ні, Італії немає). Я обрав перший і поставив круїзне судно Costa Concordia Orient Star. Це вигаданий попсовенький лайнер довжиною 290 метрів. Не Oasis of the Seas, але який є.

Перемикаємо вигляд і опиняємося на капітанському містку. Приладів поменше, ніж у реальному судні, але ті, що є — робочі, їх можна посмикати мишкою і відчути себе гарячим італійським капітаном.

Але перед цим було-б цікаво прогулятися по палубах, подивитися на пасажирів, що довірили тобі свої життя. На Orient Star промальовані та доступні для прогулянок лише верхні палуби. Я розумію, що жодна домашня відеокарта не витягне промалювати модель з тисячу кают, купою коридорів та іншого з прийнятною якістю, але можна було-б всередині зробити якийсь атріум і коридор з пару кают для вигляду. Принаймні, у залізничному симуляторі Trainz в полі зору спокійно знаходяться два-три десятки вагонів з інтер’єрами і не гальмує. Власне, йдемо гуляти.

З крила містка відкривається непоганий вигляд на балкони кают та рятувальні шлюпки. До речі, сучасні суперлайнери вирізняються тим, що у них більшість кают із балконами, тоді як раніше таке задоволення було лише у самих дорогих каютах або взагалі не було. Йдемо на верхню палубу і натрапляємо на басейни та бар (на задньому плані). Залізти у басейни не вийшло.

Щось немає пасажирів. У Trainz по вагонах можуть сидіти люди. Зате є спортивний майданчик.

А лайнер справді великий — поки дійдеш, то задовбешся. А де люди, я не зрозумів? Ближче до корми бачимо стіну для альпінізму.

Схоже, нікого немає. Полякалися і розбіглися — не треба було згадувати про гарячих італійських капітанів. А, може, це відділ реклами погано попрацював. Чи просто ми не підійшли до порту, де пакси нас чекають. Якось треба буде розібратися. Але зараз треба повертатися на місток. Ради справедливості скажу, що моделі людей у грі є і у деяких сценаріях вони задіяні — чекають на березі, чи стоять на палубі. Отже, ми прийшли на місток і цікавимося, як нам цим керувати. Можна смикати мишкою за важелі, а можна викликати їх на екран і керувати з клавіатури. Наше судно оснащене двома азиподами (поворотна штука з гвинтом, що може штовхати в будь яку сторону) і носовим підрулювачем. Тобто, ми можемо паркуватися без буксира, на відміну від всяких там танкерів та великих контейнеровозів та інших ядовозів.

Присутня і навігація — або супутникова карта, або радар — можна перемикати та міняти масштаб. Зверху — сонари, зараз видно, що під кілем 1-2 метри, що мало, але виїхати звідси не завадить.

Ну і компас, напрям на ціль, швидкість руху вперед та вбік та інша інформація.

Беремо бінокль і починаємо оглядатися по сторонах, чи нічого нам не заважає виїхати, аж раптом помічаємо човен берегової охорони, з яким щось негаразд.

Схоже, він з чимось зіткнувся. Водятли бувають не тільки на дорогах, так сказати. Спускаємо шлюпку:

Всіх шлюпок спустити не вийде — це все-ж не симулятор рятування, але можна послати на розвідку, якщо не хочеться гнати ціле судно. Підпливаємо і дивимося на косяки ігрової логіки — це я ще не рушав своїм кораблем.

Повертаюся на лайнер, оглядаюся далі. По каналу йде щось схоже на великий земснаряд — я такого якось протаранив великим газовозом — мені нічого, а він втонув. Але схоже, що то була "Чорна перлина" із "Піратів карибського моря", бо навіть під водою продовжувала активність — по дну виповзла на мілину і щось там стрибала (із розряду косяків ігрової логіки). До речі, фізичні пошкодження не промальовуються, просто рахується загальний стан судна, типу як життя у шутерах.

Але земснаряд нам заважати не буле, поки я висунуся, то він уже уйде. Потихеньку рушаємо і акуратно вибираємося із загашника.

Поспішати справді нікуди, бо таке судно дуже інертне — впилятися в пірс дуже просто. В плані керування найгірші це супертанкер Latitude і газовоз Ocean Prince. Далі контейнеровоз Vermaas. Малі судна, звичайно, маневреніші. Іще є судно на повітряній подушці. Отже, благополучно виходимо.

Але ЗНЕНАЦЬКА виявилося, що міст дуже низький і ми під ним не пройдемо. Я просто невдало обрав точку для старту. Ффффууууууу!

Тоді я плюнув на круїзний лайнер і почав нову гру — обрав контейнеровоз Vermaas, порт Роттердама і самий далекий закапелочок, щоб було з нього непросто вибиратися. Схоже і тут я перестарався із точкою старту.

Результати розслідування інциденту виявили, що судно наштовхнулося на будинок, якого не було помічено на карті. На цьому я плюнув на все і відклав до іншого зручного випадку. От і все.