piktor блоґ

Як не дивно, ця зараза також удостоїлася місця в моєму блозі. Отже, вони нас дістають скрізь — і в електронній пошті, і у звичайній. В ICQ, на форумах, у камєнтах ЖЖ. Здається, мені, у моєму затишному стенделончику, нічого такого не загрожує. Стенделони справді досить важкі для спамерів — бо працюють на різних скриптах із різними капчами, тому для кожного треба налаштовувати бота індивідуально, а це здорожчує спам. Але, власника станделону можна поспамити іншим способом — через статистику, якщо він користується аналізатором типу AWStats. Я почав помічати, що на мій сайт хтось приходив із інших сайтів, на яких про мене не було ніякої згадки. І список таких сайтів потихеньку оновлювався. Виникла думка — технічно нічого на заважає спамити мене через аналізатор статистики. Звідки AWStats знає, хто і звідки до мене заходив? Він бере цю інформацію в журналах веб-сервера Apache. А звідки Apache знає це? Йому повідомляє браузер відвідувача у HTTP-запиті, як і багато іншої інформації. Я колись писав як цю особливість можна використати щоб тягати контент на тих сайтах, що віддають його лише мобілкам.

Але зовсім необов’язково, щоб це був справжній відвідувач із справжнім браузером — на сайт регулярно приходить бот з одним-єдиним HTTP-запитом, що містить інформацію про вдаваний перехід із рекламованого спамером сайту. Apache добросовісно реєструє, а AWStats показує знайдене в його журналах.

Трішки поґуґливши, я знайшов свою думку слушною, тепер треба поґуґлити методи боротьби із цим. Хоча, AWStats не є єдиним джерелом збору мною статистики про вас, мої дорогі анонімні відвідувачі*, проте інформація в ньому "з перших рук", яка не може бути спотворена ніякими NoScript чи ADBlock у браузерах, на відміну від Google Analytics чи подібного стороннього сервісу.

*Стосується стенделону piktor.org.ua — на ЖЖ, звісно, такого аналізатора в мене немає.

Коли у мене є настрій, то я можу проявляти на заняттях певний йумор. Сьогодні він був чорний. Кажуть, що сучасну молодь не злякати вже нічим - от і мої студенти просто посміялися з цього. Згодом, до декого дійшло - перестали сміятися.

Якось, майже рік тому, я писав список електроніки, яку хочу мати. Ви запитаєте, чому я зациклився на електроніці? Мене теж це цікавить. Можливо тому, що товари цієї категорії купуються мною у задоволення тоді, коли з’являються гроші на це. Щось інше я беру в першу чергу за необхідності, тому воно в мене є і писати не варто. Ну, звісно, щось подорожче — будинок, наприклад — ну, теж сюди писати не буду. Автомобіля я не хочу. На човні то ніде плавати, хоч би і хотів. Коротше, список того, що я купую раз чи два у рік виключно для задоволення.

• Фотокамера. Або Nikon Coolpix P7100, або Canon 1100D, або Sony Alpha 290. Останні два — дзеркалки, вимагають значних витрат на змінну оптику, тому ну його, краще візьму гарний компакт. А ще штатива обов’язково — з такими великими витримками, на які здатні ці фотіки, без нього ніяк;
• швидкісний накопичувач. Або твердотільний диск, або магнітний на 10000 об/хв. Бо HDD — самий повільний елемент у моїй системі;
• нормальні навушники. Щоб гарно звучали і не ломалися. І мікрофон окремо;
• опціонально — другу е-читалку. Бо першу віддав батькам, власне, для них і брав;

Ну і все, я більше нічого не хочу. Маленький щось списочок.

Цей допис буде корисним... ну, ви зрозуміли.

Насамперед, хочу зазначити, що список орієнтовано більше для молодшої школи, тому, скажімо, Free Pascal та Lazarus тут немає. Власне, список прикладного ПЗ загального призначення я вже писав. Отже, я підключив репозиторій openSUSE Educational, пройшовся по ньому, поставив, що під руку попалося, наробив знімків екрану і тепер пишу тут. Не лякайтеся — "підключити репозиторій" — це не припаяти мікросхему з 200-ма ніжками на плату — все робиться через графічний інтерфейс панелі YaST2 мишкою.

А, іще — деякі програми не перекладені, або перекладені лише російською. Але відкрите програмне забезпечення на то і відкрите, що його можна перекладати будь-кому. Звичайно, рядовий вчитель за це не візьметься, бо не платять, але все-ж не варто виключати такої можливості. В наступному пості я напишу, як це робити нічого я не напишу — пан графоман Юрій Чорноіван все для нас уже написав. Окремим постом можна якраз попіарити цього чоловіка — завдяки йому я тепер користуюся українським KDE і ряд деяких програм та читаю по ньому довідку українською. Хоча, він мого піару не потребує — кому треба, його знають давно.

Цей допис також буде корисним для вчителів, яким на роботі привалило щастя переїхати на Linux.

...хочу розказати вам про те, яке можна використовувати вільне ПЗ на той випадок, якщо вам, з якихось причин доводиться переїхати на платформу Linux. Відразу зазначу, що у великих дистрибутивах воно є, тому ані шукати і, навіть, збирати самим не доведеться. Ну і, звісно, пораджу, що обрати. Ні в якому разі не сприймайте мої слова імперативно — якщо у вас є знайомі, що розбираються, краще спитайте у них, бо в разі чого будете бігти саме до них. Так ось, я поставив-би Debian. Бо у нього величезний офіційний репозиторій + уйма неофіційних. Але Debian не для новачків, він не такий дружній, як, скажімо, Mageia (Mandriva) чи openSUSE — їх я пораджу ставити вам. Можна російсько-український AltLinux, якщо обережно. Він теж непоганий, але трішки специфічний. Можна LTS-реліз Ubuntu — тільки не раніше, ніж через рік після виходу, бо вони кладуть сильно свіже і не завжди перевірене програмне забезпечення в дистрибутив. А, іще — список розраховано на середню освіту, тобто CAD-систем там немає, хоча, попри розповсюджену легенду, під Linux вони є і досить серйозні. Також цей список не є вичерпним — кажу те, що бачив на власні очі, дописувати можна ще багато.

• Стільничне середовище — KDE4 або LXDE для слабких машин (256МБ мізків і менше). Є ще Gnome, але в нього зараз перехідний період;
• Офісне середовище — LibreOffice, OpenOffice, KOffice (спрощений). Перші два нормально приймають і пишуть формати MS Office 2007, окрім баз даних Access;
• Системи програмування — Free Pascal та Lazarus (вкрай схожі на відповідну продукцію Borland) для мови Pascal або пакет KDevelop для C/C++. В KDevelop, здається, бачив і підтримку Visual Basic, але не впевнений;
• Системи створення публікацій — Scribus та sK1;
• Запис дисків — k3b, GnomeBaker чи Brasero;
• Браузери — всі, що і під Windows, крім Internet Explorer;
• Поштовик — Kmail, Evolution, Mozilla Thunderbird;
• Системи OCR — на жаль, слабке місце — tesseract (консольна) CuneiForm (до неї є якийсь убогий GUI);
• Растрова графіка — GIMP. Хай як фотошопери на нього лаються, але основні елементи там є — шари, фільтри, різні пензлі, гістограми та корекція кольору, "чарівна паличка" та інше. Плюс уйма плагінів. Обіцяють у новій версії GEGL, воно уже, ніби, є в беті, але я ще не опробував;
• Векторна графіка — Inkscape. Списано з Corel Draw, моя улюблена програма;
• Музика — Amarok, Audacious;
• Відео — Kaffeine, Xine, VLC;
• Звуковий редактор — Audacity;
• Відеоредактор — Kdenlive, Lives. За рівнем до Adobe AfterEffects не тягне, але куди більше, ніж MovieMaker.
• 3D-графіка — Blender. Ряд невеликих мультів із Big Buck Bunny на чолі демонструють рівень програми;
• Освіта — Scratch, Celestia, ... до біса його, напишу в окремій статті;
• Перегляд та опрацювання зображень — Gwenview, digiKam (останньому під вінду шукав безкоштовну заміну — не знайшов, тільки платний софт тягається);
• Двопанельний файловий менеджер — Krusader, GnomeCommander;
• Перегляд PDF, DjVu, CHM — Adobe Reader, Okular, KCHM (до локалізації останнього приклав руку я);
• Електронний словник — GoldenDict, StarDict — приймають як і локальні словники формату dict, яких повно в інтернетах, так і онлайн-словники. GoldenDict вміє смикати статті із рушія MediaWiki — можна підключити навіть Lurkmore до нього;
• Система керування комп’ютерним класом — iTALC.

Ну і досить поки — більш детальні списки можна знайти в інтернетах самому. До всього іншого — переважна більшість програмного забезпечення має українську локаль, особливо в середовищі KDE, що досить патріотичненько. Пізніше, якщо не полінуюся, напишу за освітній софт.

Доводиться зустрічати діаметрально протилежні погляди з приводу того, чи варто впроваджувати в освіту вільне програмне забезпечення — чому так, а чому ні. Спробуємо проаналізувати всі аргументи за і проти. Хочу зазначити, що користуюся я постійно і тим, і другим, тому вважаю, що можу адекватно порівняти.

Ну, по перше, багато вільного ПЗ не настільки якісне, ніж комерційне. Часто це стається через те, що розробка такого ПЗ сильно розпорошена — розробники полюбляють створювати свою версію з блекджеком та шльондрами замість приєднатися до покращення існуючої. Ось наприклад, GIMP не такий крутий, як Adobe Photoshop. Наприклад, k3b не настільки крутий, як Ahead Nero. Хоча, я не розумію, коли народ ставить Nero Ultimate лише щоб писати диски — мені для цього з головою вистачає безкоштовних писалок. Відсутні деякі специфічні програми — скажімо, немає аналогу Abbyy FineReader. Є CuneiForm, який під Linux не має людського GUI. Ну от і все — мої аргументи проти на цьому вичерпано. Ви можете знайти старі пости про те, як я воював з openSUSE, але то все із-за мого бажання отримати самі нові і нестабільні версії програм.

Вогню ще додають в Росії, де вирішили впровадження некомерційного ПЗ в освіту поставити на комерційні рейки — з тендерами, відкатами та іншими елементами постсовка, що зіпсувало в цілому гарну ідею.

А тепер давайте розглянемо декілька фактів. Ще 10 років назад середньостатистичний дистрибутив Linux був абсолютно не придатний для користування простими смертними юзерами — треба було брати в руки бубна і прикручувати локалізацію, підтримку кирилиці в іменах файлів, збирати драйвери і т. д. На даний момент я не скажу, що все справді глядко, але коли я ставлю на свій ноутбук "мейнстрім" систему, то через годину отримую абсолютно готове до використання середовище — до мого тачпада воно само поставило synaptiks, тепер я можу налаштовувати на ньому прокрутки, жести та подвійне тюкання. Встромляю CDMA-модем, воно тут-же пропонує увести операторські налаштування. Bluetooth та вебку взагалі підхопило без запитань. Термінал я відкриваю в тому разі, коли ломлюся по ssh на свій сервер, або щось хочу попінгувати — налаштування системи відбуваються через панель YaST2, аналогічне є у всіх великих дистрибутивах.

Тобто, якщо за 10 років Linux із системи для ґіків перетворився на цілком дружню систему, то логічно виникає запитання — а що буде ще через 5-10 років?

Ще прихильники Linux кричать про те, що навчаючи дітей вінді, ми підсаджуємо їх на залежність від M$, що цілком слушно, враховуючи, що заокеанський гігант, відчуваючи свою монополію, ломить страшенні ціни, навіть за за ліцензії Open Academic. Але, з іншого боку, ті-ж прихильники проявляють дебелий фанатизм, тоді нормальна дискусія може перетворитися на годівлю голодних тролів. Часто опоненти просто не знають протилежних систем, тому гонять повну нісенітницю — важливий момент, до речі.

Мені, як викладачу, абсолютно всеїдно, в якому середовищі викладати. Принцип роботи з мишкою, вінками, кнопками та менюшками був придуманий давним-давно фірмою Xerox, викуплений Apple і спижджений Microsoft — від тоді нічого не змінилося, хіба що додали плюшок та спецефектів, щоб було чим завантажити сучасні процесори. Файл, Правка, Вигляд, Вставка, Формат, Допомога — з якого це офісу?

Чому-ж ніхто не використовує в освіті Linux? Бо ніхто не хоче бути першим. В нас така ініціатива карається — все банально звалять на тебе. Дехто просто боїться змін. І я не сильно намагаюся, чесно кажучи. Але коли все-ж доводиться, то виявляється, що не такий Linux вже і страшний, звикають потихеньку, навіть позлорадствувати толком не вийшло в школі.

Кажіть свої за та проти, let's flame begin!

Товарісчі! Буду вдячним, якщо напишете (можна і анонімно), що вас сюди привело зазирнути на цей блог, що вам тут цікаво чи нецікаво, що ви хотіли-б почитати — звичайно, те, що я можу написати. Може буде якась критика дизайну блогу (особливо це відноситься до стенделону). Коротше, пишіть, не соромтеся все, що думаєте.

Цей допис буде корисно почитати вчителям, яким привалило щастя у вигляді Alt Linux Школьный Лёгкий Новый або щось схоже.

Студенти-старшокурсники якраз на переддипломній практиці і я до них навідувався. Напередодні вони самі приходили до мене, показували на перевірку свою писанину. Розмовляли про те, про се і я почув, що в школі встановили "непонятну програму Лінукс" на всіх комп’ютерах. Довго чухав потилицю, не розуміючи звідки, потім, таки, зв’язався з директором — так, поставили. Мене розібрала цікавість.

От я добрався до школи зі своїм ноутбуком, злорадно посміхаючись зайшов у клас — мовляв, ну як там процес засвоєння вільного ПЗ. Вчителі, звичайно, в шоці дещо. Перцю ще-й додала та людина, що ставила все це — банально вкинуто шкільний легкий Альт Лінукс, абсолютно без спроби розібратися в ньому та налаштувати. Прав суперкористувача, звісно, не лишили. До російськомовного інтерфейсу то ми всі звикли, але до відсутності української розкладки — ні. Ну і набір програм там зовсім непідходящий — немає простого текстового редактора типу блокнота, якогось нормального програвача, нормальної панелі керування і т. д. Тут вже я пожалів їх — програм доставити не можу, а розкладку зробив. Отже, як додати українську розкладку в шкільному Альті без прав суперкористувача:

Відкриваємо термінал (як правило, чорний значок знизу на панелі, коло OpenOffice), командуємо:

cd ~
cat > .Xkbmap

Далі просто мигатиме курсор і ми маємо увести таке:

-model pc101 -variant ,unicode,winkeys -layout us,ua,ru

Натисніть CTRL+D і закрийте термінал. Вийдіть із системи і увійдіть знову — налаштування вступлять в силу. Для тих, хто боїться зіпсувати систему повідомлю, що цими діями наробити шкоди неможливо, навіть помиляючись на кожному кроці. Повернути все назад можна так:

rm -f ~/.Xkbmap

Мало того, українська розкладка матиме варіант unicode, що дуже зручно. Якщо на комп’ютерах є доступ до інтернету, просто відкрийте там цю сторінку, якщо немає — створіть на флешці текстовий файл і скиньте ці команди туди. Зазначу також, що вчителі молодших класів не сприймали ці зміни вштик, просто скаржилися, що незвично і ще не освоїли.

Потім я говорив із mike@altlinux, він сказав, що реально зібрати свій Альт з блекджеком та шльондрами з українською локаллю та потрібним набором програм із коробки. Може спробую на вихідних.

Сьогодні доробляли око Саурона на роботі і я, звісно, всунув свого носа туди, поцікавившись, що і як там працює. В цілому, окрім ока Саурона там іще є рот Саурона, тобто динаміки по коридорах, через які можна матюгатися. І, замість традиційного дз-з-з-з-з-з-звінка на пару, приємне дінь-динь із диктором а-ля Київ-Пасажирський — автоматично, за розкладом.

Ось така булька дивиться на мене з-під стелі. З неї та з інших інформація стікається на відеореєстратор — медіазалізяка з жорстким диском (всередині місце для SATA, носій купується окремо). До неї можна приєднати монітор через VGA, USB мишку, є COM-порт та LAN. Через останній з комп’ютера адміністрації конектиться спеціальна софтина (знімок не наш):

В софтині багато цікавих функцій. А, іще, в камерах є інфрачервоний фільтр, чи як воно там називається. Коротше, за певних умов, дозволяє бачити... . Ну, зараз усі в теплому товстому одязі, то ні, але ближче до літа подивимося.

Товарісч з фотіком, висловлюючи своє ставлення про недавні події з ex.ua, згадав про jamendo.com — сайт, де повно музики, що вільно доступна для некомерційного використання. Тобто, качай собі на комп’ютер чи плеєр скільки влізе — платити треба, лише якщо захочеш цю музику, скажімо, фоном у своєму ресторані чи у медіапроекті. Типу, прибуток ділять із авторами, що залили цю музичку. Або добровільні пожертви. Коротше, поліз я на той сайт, там її справді багато, різних жанрів. Можна слухати прямо звідти, можна підписати Amarok для цього. Але останній варіант не дуже гарний — при створенні більш-менш великого списку програвання, Amarok надто довго думає при завантаженні, тому краще качати. Якщо слухаєте прямо з сайту і щось вам сподобалося, клацаєте по назві виконавця чи альбому і качаєте. Можна, навіть, віджет собі на сайт організувати — такий, як під катом.

Підсумовуючи, скажу — звьозд там, напевне, немає (!!!За посиланням — шок-контент!!!), але послухати є що.